ПАНІВ, ова, ове. Прикм. до пан; належний панові (у 1, 2 знач.). Гляну в щілину, побачу панову кострубату голову, його мишачі очі — так мене страх і обійме (Панас Мирний, III, 1954, 168); Був на селі вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 47); Коли б на суд ставати довелось І право панове доводить на посілість, Всі гості свідками б тоді і знадобились (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 55);
// Який перебуває в певних стосунках з паном. Чую голос Стецька, прихвосня панового: «Степан Степанович приказали, щоб я зараз же привів вас Чуєте?..» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 65); Панів кум.
ПАНІВ
Тлумачення слова