ПАНІТИ, ію, ієш, недок., розм.
1. Те саме, що панитися. — Станьмо ж, Ясю, передніше панами, а потім вже будемо паніти. Поперед неводу не ловім риби! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 160).
2. Те саме, що байдикувати. Він не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє, хліборобське діло (Панас Мирний, II, 1954, 254).