ПАНІКЕ́Р, а, чол. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Яків Баш, П’єси, 1958, 142); З обуренням він [К. Є. Ворошилов] відкидав пропозиції деяких панікерів про капітуляцію перед окупантами і впевнено веде армію до Царицина, де вирішувалась доля революції (Історія української літератури, II, 1956, 453).
ПАНІКЕР
Тлумачення слова