ПАНІ́ЙКА, и, жін. Зменш.-пестл. до пані. В хаті панійка тонка Крутить пана товстяка (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 220); Молоді панійки реготались, панночки для виду поопускали очі у землю (Панас Мирний, III, 1954, 273); Навіть серед читачів, котрі вважали себе народолюбцями, зустрічалось немало, схожих на ту панійку, що гірко плакала над книжкою з народного побуту, довідавшись з неї, що селяни-«мужики», виявляється, не п’ють вранці кофе… (Шамота, Талант і народ, 1958, 19).
ПАНІЙКА
Тлумачення слова