ПА́НЦИРНИК, заст. ПА́НЦЕРНИК, а, чол.
1. іст. Воїн, одягнений у панцир (у 1 знач.); латник. Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними — кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (Олександр Довженко, I, 1958, 251).
2. Автомобіль, поїзд, військовий корабель, покритий панциром (у 3 знач.). Окремі панцирні автомобілі на вулицях прифронтового міста були в Києві не первина, але ж зараз панцирників було щонайменше зо два десятки вразу (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 78); За першим від станції переїздом стояв оповитий чорним димом німецький панцирник (Яків Качура, II, 1958, 282); За молодих літ Тарас Петрович Прус служив на Чорноморському флоті і брав участь у повстанні панцирника «Потьомкіп» (Василь Минко, Вибр., 1952, 9); * Образно. Сніжок рипить під моїми ботфортами. З цими панцерниками я не злякаюся й весняної грязюки (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 177).