ПА́ЛУБНИЙ, а, е.
1. Прикм. до палуба 1. Вона самотньо стояла біля світлих палубних поручнів і часом з таким захопленням вдивлялася вдалину, немов от-от зніметься й полетить (Яків Баш, Надія, 1960, 6).
2. Який міститься, перебуває або працює на палубі. Палубні вахтові не спускають очей з освітлюваного прожекторами моря (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 215); На лавах, тісно збившися, сиділи матроси, понтонники, було багато з палубної й нижньої команд (Олесь Донченко, II, 1956, 116).