ПА́ЛУБА, и, жін.
1. Суцільне водонепроникне горизонтальне перекриття в корпусі або надбудові судна у вигляді підлоги. Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав (Тарас Шевченко, II, 1963, 105); Віталій .., де по трапах, а де й без трапів, перелазить дедалі вище з однієї палуби на другу, а Тоня невідлучно пробирається за ним (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 239); Вона [китобаза] має .. розбірну палубу, надбудови і рубки для розміщення побутових, службових, господарських приміщень (Наука і життя, 8, 1959, 17); * У порівняннях. Гойдається земля під ногами, як палуба корабля, і, щоб не впасти, хапаюсь за стіни (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 408).
2. рідко. Те саме, що будка 3. Сіра машина, пригасивши фари, підійшла до тракторної палуби зовсім непомітно (Петро Панч, В дорозі, 1959, 235).