ПАЛЬНИ́Й, а, е.
1. Здатний до горіння, згоряння. Танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка, поперед нього — весь асфальт горів (Олесь Гончар, III, 1959, 279).
2. у знач. ім. пальне, ного, сер. Паливо, звичайно для двигунів. Машина мчиться легкова, літак гуркоче срібний, комбайн виходить на жнива, їм всім пальне потрібне (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 116); Атомний криголам зможе брати з собою запас ядерного пального на рік плавання (Комуніст України, 11, 1957, 34);
// перен., розм. Спиртні напої, випивка. Ще зранку .. усе було приготовлено до бучного весілля. Маша з подругами спекла, що належить. Мої друзі принесли пального (Юрій Яновський, II, 1954, 74).