ПАЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити2. Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза — сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах! (Андрій Головко, II, 1957, 178); — Залишайся, Мокію, тут і пильнуй, — звернувся Головатий до Гулика, — якщо набіжить небезпека, пальни з гармати (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 312).
ПАЛЬНУТИ
Тлумачення слова