ПАЛАЦО́ВИЙ, а, е. Прикм. до палац 1. Московські царівни вели самотнє життя в палацових теремах (Історія СРСР, II, 1957, 6);
// Який живе, перебуває в палаці. Слова його [Бжеського] розвіються на чотири вітри і не і дійдуть до ушей палацової шляхти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 8);
// Такий, як у палацу. Євген Панасович попрямував до відділу народної освіти, що був розташований в пишному, майже палацового вигляду дімку, на краю містечка (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 65).
ПАЛАЦОВИЙ
Тлумачення слова