ПА́КІЛЛЯ, я, сер., діал. Збірн. до пакіл. Потяглося рядами пакілля з колючим дротом (Олесь Гончар, II, 1959, 178); Карпова Марійка у своїм обійсті вішає на пакілля глечики з-під молока (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 271).
ПАКІЛЛЯ
Тлумачення слова