ПА́КІЛЕЦЬ, льця, чол., діал. Зменш. до пакіл. Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев’яними дощечками (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 132); Почувся грюкіт — вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 306).
ПАКІЛЕЦЬ
Тлумачення слова