ПА́ХОЛОК, лка, чол., діал. Холка.
ПАХО́ЛОК, лка, чол., заст.
1. Слуга. [Колон:] Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (Марко Кропивницький, II, 1958, 464); Пахолки у білих свитках розносили мед у високих срібних келихах (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 278).
2. Хлопчик, підліток. Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маленькою дитинкою (Олекса Стороженко, I, 1957, 56).