ПАХКАТИ

ПАХКАТИ, аю, аєш, недок. Випускати газ, пару і т. ін. з уривчастими короткими ритмічними звуками (про машини, механізми). Ґуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 86); Потужний буксир пахкав і хлюпотів колесами (Микола Руденко, Вітер… 1958, 5);
//  Затягуючись, випускати дим при курінні. Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пахкав з довгого цибуха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 128); Коваль слухав Оверкову розповідь, хмурився, задумано пахкав люлькою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 145);
//  Вириватися з-під чого-небудь, що натискає (про куряву, пилюку і т. ін.). Пилюка, пахкаючи з-під коліс, покривала Оксенові чоботи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74); Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову. З-під її лапатих копит раз у раз пахкала клубками курява (Микола Олійник, Леся, 1960, 181).