ПА́КА, и, жін.
1. Велика кількість зв’язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів. Сидорчук і ще кілька бійців почали швидко виносити з дверей великі паки паперів і скидати їх у кузов (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 20); Дівчина не полінувалася і розв’язала паку книг (Юхим Мартич, Друзі.., 1962, 16); Сіно краще зберігати в паках, кормову солому подрібненою (Хлібороб України, 7, 1966, 17).
2. Ряд, сукупність складених один на одний предметів; стос. — Оту паку боргових документів візьми й перевір (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 49); — У них знайдено цілі паки порожніх медичних грілок (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 446); Якщо зокола — рай, то тут — прояви Вмирання, муки й розпачу людей, Що мук своїх самі не відчувають, Куняючи [в поїзді] над паками речей (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 51).
3. спец. Великий тюк товару. Пака тютюну; Пака бавовни.