ПАДОЛИ́СТ, чол.
1. род. у. Те саме, що листопад 1. Багряніють при дорозі клени, А у нас давно вже падолист (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 7); У більш дорослих дерев після падолисту крону проріджують (Вечірній Київ, 18.X 1958, 3).
2. род. у. Опале листя. Шаленів жовтневий вітер. Гнув долі стрункі берези, встеляв стежки і алеї парку падолистом (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 294).
3. род. а, заст. Назва місяця (листопада). День 1 падолиста 1848 року був хмарний і понурий (Іван Франко, VI, 1951, 323); У падолисті вдарив мороз (Осип Маковей, Вибр., 1954, 302).