ПА́ДЛО, а, сер.
1. Те саме, що падаль. І здох баран; а коло падла знай Кудлай Вертиться (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 200); Рак їсть падло, а дельфін живу рибу… (Остап Вишня, I, 1956, 176).
2. перен., лайл. Підла, негідна людина. [Мусій:] А він мені. «Начхать, каже, на твого пана! Він таке падло, як і ти» (Борис Грінченко, II, 1963, 555); Дід Легейда аж не стямиться. — Іч, падло! Ще йому смішки! (Андрій Головко, II, 1957, 238).