ПАДЛЮ́КА, и, ж і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб’ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця — каміння… (Іван Франко, XIII, 1954, 394); — Запропонував [Кребс] з його допомогою переїхати до Берліна, до американського сектора. Розумієш, яка падлюка? (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 227).
ПАДЛЮКА
Тлумачення слова