ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. [Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, — я вирву падлючого язика! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 222); Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Леся Українка, IV, 1954, 192); Падлюче кодло.
ПАДЛЮЧИЙ
Тлумачення слова