ПАДКУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. Надкатися. Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (Степан Ковалів, Тв., 1958, 62).
2. Бідкатися. — Нещасний хлопче! — якого лиха ти мені наробив! Що тепер діяти? — падкувала вчителька (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 92).