ПАЦЬО́РКИ, рок, мн. (одн. пацьорка, и, жін.), діал.
1. тільки мн. Намисто. Знайшовся подарунок і для Настиної матері — царгородська парча на керсетку і бірюзові пацьорки з Афона (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 60).
2. Мотузки, нитки, шнурки, пасма і т. ін. Великі пацьорки спускалися на вуха кучерями (Панас Мирний, III, 1954, 154); У Каленика Романовича фруктових дерев не було перед дімочком, замість цього росла плакуча верба з довгими-довгими пацьорками (Іван Сенченко, На Баї. горі, 1960, 26); Пацьорки від фартуха; Зв’язати пацьоркою;
// Торочки. Нахмурилась [Тетяна], почала швидко швидко перебирати пацьорки на хустці (Степан Васильченко, II, 1959, 103);
// Обірвані кінці, частини тканини. Одягнені вони були в якесь дрантя з чужого плеча, на головах мали повстяні капелюхи з м’якими крисами, що звисали вниз пацьорками (Петро Колесник, Терен.., 1959, 53); В тунелі шипіли недоглянуті, в пацьорках перфораторні шланги від компресорів (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 189).