ПА́ЦЯ, і, жін.
1. дит. Порося; свиня. — Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? (Степан Васильченко, II, 1959, 350); — Пацю, пацю… Вилазь уже, — вговоряв Минка свиню, а сама тихо плаче (Григорій Косинка, Новели, 1962, 126).
2. розм. У копитних тварин — кістка надкопитного суглоба;
// Така кістка, що використовується для гри. — Доки в паці будеш грати? З дівками день і ніч ганяти I красти голубів у всіх? (Іван Котляревський, I, 1952, 210).
ПАЦЯ́, я́ти, сер., розм. Маля свині; порося. Іде далі старий вовк, Ледве що плететься, Аж з пацятами свиня На горі пасеться (Степан Руданський, Старий вовк, 1958, 10); — Ми те паця на кнура лагодили… (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 177).