П’ЄДЕСТА́Л, у. чол. Художньо оформлене підвищення, на якому встановлюється статуя, скульптура, колона і т. ін.; постамент. На п’єдесталі з чорного мармуру сиділа на склублених хмарах мармурова фігура мужа 3 довгою, кучерявою бородою (Іван Франко, II, 1950, 97); На одному з міських майданів вільні руки пражан воздвигнуть високий п’єдестал і знесуть на нього цей радянський обстріляний танк, вилитий з уральської переможної криці (Олесь Гончар, III, 1959, 459); * Образно. Дві сили на землі; одна зорить в минуле, їй рабство — п’єдестал, брехня — підпора їй.. А друга — чесний труд у дружбі світлочолій (Максим Рильський, II, 1960, 322); * У порівняннях. На крайній найвищій горі, неначе на п’єдесталі, стирчить ще одна тераса (Нечуй-Левицький, II, 1956, 398);
// перен. Про те, що підносить кого-небудь до високого громадського становища, ставить над кимсь. Не ідеалізуйте мене, я навсправжки кажу, що я сього боюся, я вже раз падала в п’єдесталу, зробленого помимо волі моєї.., удругу [удруге] сього не хотіла б (Леся Українка, V, 1956, 169); [Мічурін:] Вже кому б, як не біологам, зійти б з п’єдесталу на землю і заговорити мовою народу (Олександр Довженко, I, 1958, 469).
Почесний п’єдестал — підвищення для нагородження спортсменів. [Голос диктора:] Рекордсменку світу, Галину Шалімову просять до почесного п’єдесталу (Вадим Собко, П’єси, 1958, 376).
П’ЄДЕСТАЛ
Тлумачення слова