П’ЯТІРКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що п’ятеро. [Химка:] Після батька ми зосталися невеличкими; а нас було п’ятірко (Панас Мирний, V, 1955, 220); Через плече Свиридові почепили торбу, куди вліз кусень хліба, дві цибулини, сіль, п’ятірко варених картоплин (Юрій Яновський, Мир, 1956, 156).
П’ЯТІРКО
Тлумачення слова