П’ЯТАК, а, чол., розм.
1. Монета або грошова сума у п’ять копійок. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака.. та й куплю Паперу аркуш (Тарас Шевченко, II, 1963, 63); Ось пиріжечки якісь у корзині несе хлопець, вигукує. Чи хоч за п’ятака купить проковтнуть чого? (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 146); Васько похмуро притискає великий мідний п’ятак до правого ока — спухлого і почорнілого (Юрій Смолич, II, 1958, 55); Її нужда прогнала з дому, І у маєтку степовому Вдові поклали за труди П’ятак на тиждень і хлібину (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 138); * Образно. Приберіть геть всі п’ятаки мідних правд. Залиште тільки чисте золото правди (Олександр Довженко, I, 1958, 186); * У порівняннях. Уже світовая зірниця Була на небі, як п’ятак (Іван Котляревський, I, 1952, 267); Нижче вух у Бараболі рвома п’ятаками вибиваються рухливі м’язи (Михайло Стельмах, II, 1962, 293).
♦ Глянув (подивився, зиркнув і т. ін.) хто, наче (неначе і т. ін.) п’ятака дав (подарував, кинув і т. ін.) — хто-небудь подивився непривітно, зле. Харитонів брат, диякон, глянув сердито на матушок, неначе п’ятака їм кинув (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10); — Він так зиркнув на мене, мов п’ятака подарував (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 383); За п’ятак; За п’ятака — дуже дешево, майже задарма. Вчинків його славних люди не зазнали.. Другів [друзів] мав, що раді б за п’ятак продати, Ворогів же лютих — не перещитати [перелічити] (Павло Грабовський, I, 1959, 594); Кому тільки вони [отамани] не продавалися за п’ятака самі й не продавали многострадницьку Україну?! (Остап Вишня, I, 1956, 290); Пара п’ятак див. пара 1; Пропасти за п’ятак — те саме, що Пропасти ні за понюшку табаки (тютюну) (див. понюшка).
2. перен., рідко. Те саме, що п’ятачок 2. Передчуття катастрофи швидко зникало, навкруги наче розвиднялось, тісний п’ятак плацдарму роздався вшир (Олесь Гончар, III, 1959, 370); Камери на п’ятаку прогулянки мінялися, і в третій черзі Юрко раптом угледів сутулого Свербивуса (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 498).