П’ЯНИЦЬКИЙ, а, е, розм. Пов’язаний з надмірним уживанням спиртних напоїв. Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків: про їх завзяття, про п’яницькі бенкети (Панас Мирний, I, 1954, 340); П’яницькі пісні лунали над селом (Олесь Донченко, III, 1956, 98);
// Який буває у п’яниці. Крізь грюкання та вищання долітав до нас голос п’яницький (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 26); Звертаючи своє п’яницьке лице до начальника, він промовив: —..Тут сталося щось недобре! (Іван Франко, VII, 1951, 177).
П’ЯНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова