П’ЯНИЦЯ, і, чол. і жін. Той, хто п’є багато спиртних напоїв, постійно напивається. Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 111); Батькові і матері слухняний [Наум], старшим себе покірний,.. горілки не впивавсь і п’яниць не терпів (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 24); Кричала [Настя], наче її гарячим залізом пекли:«.. Я п’яниця вічная… Помилуйте мене, пустіть! Уп’юся я, своє лихо засиплю…» (Марко Вовчок, I, 1955, 268); Недавно вона вийшла заміж за приїжджого техніка.., а він виявився п’яницею, та таким, що п’є без просипу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 119); * У порівняннях. — Що ти мене ведеш, мов п’яницю з шинку? Я сьогодні хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче дитину (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 130).
♦ Гіркий п’яниця див. гіркий; Прегіркий п’яниця див. прегіркий.
П’ЯНИЦЯ
Тлумачення слова