П’ЯНИ́ЧКА, и, чол. і жін., зневажл. Те саме, що п’яниця. Сусіда був не статечний чоловік, а так собі ледаченький, та ще й п’яничка трошки (Володимир Самійленко, II, 1958, 266); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй — п’яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Юрій Смолич, V, 1959, 40).
П’ЯНИЧКА
Тлумачення слова