ОЗВУ́ЧЕННЯ, я, сер.
1. спец. Дія за значенням озвучити. При озвученні фільму бувають випадки, коли, монтуючи фільм, люди відчувають недолік у ньому: щось там не так (Олександр Довженко, III, 1960, 289).
2. лінгв. Надання дзвінкості звукам мови. Не зустрічаємо в російській мові озвучення приголосних «ч», «ц» (тобто дзвінких «дж», «дз»), немає в ній і нескладового «у» (Художнє читання.., 1955, 34).
3. перен., поет. Падання виразності або музичності звучання поетичному творові шляхом добору слів з певними звуками або звукосполученнями. Художньої виразності поет [П. Тичина] досягає також багатим озвученням твору [«Партія веде»], застосуванням численних алітерацій та асонансів (Українська література, 10 клас, 1957, 32).