ОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗОРИ́ТИ, рю, риш, док., перех., поет. Те саме, що осявати. Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 11); Вітчизно рідна, земле наша, мамо, ми над тобою небо голубе озоримо (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 233); * Образно. Рідний край мій уже озорив Промінь щастя на довгі віки (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 119).
ОЗОРЮВАТИ
Тлумачення слова