ОЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до озолотити. Вранці озолочена сонцем відмолоджена природа запишалася сліпучо-зеленими хвилястими просторами ставківських бурякових плантацій (Яків Качура, Вибр., 1947, 54);
// у знач. прикм. Марино простосерда! Нащо ти Із рідних лук рокована піти До панських озолочених покоїв? (Максим Рильський, II, 1956, 32).
ОЗОЛОЧЕНИЙ
Тлумачення слова