ОЗНАМЕНОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАМЕНУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь. Повстання в Одесі і перехід на сторону революції броненосця «Потемкин» ознаменували новий і великий крок вперед у розвитку революційного руху проти самодержавства (Ленін, 10, 1970, 319); Своєю художньою, публіцистичною і науковою діяльністю він [І. Франко] ознаменував цілу епоху в українській літературі (Історія української літератури, I, 1954, 499).
2. Відзначати, виділяти, характеризувати чимось яку-небудь визначну подію, урочисту дату і т. ін. Певне, що всі ті, у кого серце не скаменіло під натиском щоденних клопотів, ознаменують святкуванням Вашу [М. В. Лисенка] 25-тилітню невсипущу працю (Панас Мирний, V, 1955, 371);
// Робити що-небудь знаменним, визначним, пам’ятним. Артіль імені Шевченка ознаменувала завершення суцільної колективізації насамперед тим, що заклала п’ятдесятигектарний сад (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 122).