ОЗНАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАЧИТИ, означу, означиш, док., перех.
1. рідко. Те саме, що позначати. Вовкун силою потяг Ґаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (Іван Франко, III, 1950, 22); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями, а тим часом вже наспівала туди мисливська облога (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 222).
2. діал. Визначати. Перші видання пам’яток народної української мови, перші проби означити її місце в ряді інших слов’янських були зроблені вихованцями Харківського та Московського університетів (Михайло Драгоманов, I, 1970, 290); Мені важко було навіть означити, в чому полягала особливість його натури (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 10).