ОЗНА́ЧЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням означати 1, 3. Марусяк.. бачив, як Олена.., узявши праву руку мужа, притискала її до чола і до грудей по двічі. Се був якийсь предвічний жест для означення повної своєї покірливості і рабської любові (Гнат Хоткевич, II, 1966, 198).
2. грам. Другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова і виражає якусь ознаку предмета (якість, властивість, кількість). Аналіз мовностилістичних засобів твору показує, що означення як засіб оцінки, як вираз ставлення персонажа (і автора) до певних подій і явищ становить широко вживаний автором художній прийом (Мовознавство, VI, 1948, 26).
3. мат. Твердження, що роз’яснює, якого розуміння надають тій чи іншій назві або виразові.