ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оживати. Тут [у повісті І. Франка «Петрії і Довбущуки»] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); Відозвався [відізвався] нараз серед оживаючого гомону товариства тремтячий, глухий, старечий голос (Іван Франко, I, 1955, 326).
ОЖИВАЮЧИЙ
Тлумачення слова