ОЖИРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ожиріти. Ожирілий від панських подачок.. адвокат Залуцький, якого пан Луць найняв витягати Крука з в’язниці, .. був незадоволений поведінкою свого клієнта. (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 435);
// у знач. прикм. — Оце так язик, оце язик! — жартували бійці, розглядаючи ожирілого сотника Приступу (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 269); [Барабаш:] Самовдоволений, черствий, ожирілий хам! В люди вивели пастушка, а він забув усе, навіть матір рідну… (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 96).
ОЖИРІЛИЙ
Тлумачення слова