ОЖИ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до ожити. Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Юрій Яновський, II, 1954, 99); Поїзд мчить між стінами ще безлистих, але вже ожилих, вируючих живими соками життя дерев (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 277); Навіть при безвітряній погоді шепотіли щось своє, потаємне ожилі по весні осокори (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 401).
ОЖИЛИЙ
Тлумачення слова