О́ЗЕРО, а, сер.
1. Природна або штучна заглибина, заповнена водою. Десь за комишами в озері крякають жаби, гуде бугай… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179); В дельті Сирдар’ї, в її тихих затоках з безліччю озер навколо.., комарі були справжньою божою карою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 343); * Образно. Ми сидимо в кімнаті по вечері, Не світимо.. Лиш підкидаєм у коминок дров, — І плинемо по озері розмов (Максим Рильський, I, 1960, 170); Міжгір’я біліли внизу, затоплені молочними озерами туманів (Олесь Гончар, III, 1959, 125); * У порівняннях. Очі дівочі, усміхнені, сині, наче озера ясні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 278).
2. перен. Велика кількість якої-небудь рідини. Піт обливає його всього, градом виступає на жирному виду, цілими озерами збирається під очима (Панас Мирний, I, 1954, 292); Ніч над пожарищем голову схилила, дівчина загнала в окупанта вила. Там крові озера, б’ється люд завзято, кинув в офіцера піонер гранату (Володимир Сосюра, II, 1958, 244).