ОЗДО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оздобити. Євтим приносить велику, пишно оздоблену ліру (Леся Українка, III, 1952, 460); Сонце б’є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в’ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі! (Олесь Гончар, II, 1959, 175);
// оздоблено, безос. присудк. сл. Клуб було по-святковому прибрано, стіни й сцену оздоблено клечанням та рушниками (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 198).
ОЗДОБЛЕНИЙ
Тлумачення слова