ОЗБРО́ЄНІСТЬ, ності, жін.
1. Забезпеченість озброєнням, військовим спорядженням. Відомості про козацьку озброєність одна одну перевищували (Іван Ле, Наливайко, 1957, 48).
2. перен. Забезпеченість, оснащеність засобами, необхідними для якої-небудь роботи, діяльності. В. І. Ленін не раз підкреслював, що підвищення культури землеробства і тваринництва значною мірою залежить від рівня технічної озброєності сільського господарства (Український історичний журнал, 2, 1960, 44).
3. перен. Досконале володіння певними знаннями; добра обізнаність. Сила партії — в її ідейній і організаційній згуртованості, в теоретичній озброєності, в знанні законів суспільного розвитку, в умінні користуватися марксистсько-ленінською теорією як надійним компасом (Комуніст України, 8, 1965, 2).