ОЗА́ДОК, чол.
1. род. дка. Задня частина туші. З барана озадок (Словник Грінченка).
2. род. дку. Зернові відходи. [Гиря:] По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять — держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (Микола Куліш, П’єси, 1960, 31).