ОВІВАТИ

ОВІВАТИ, аю, аєш і ОВІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОВІЯТИ, ію, ієш, док., перех. Те саме, що обвівати 1. Вітер затих. Здавалось, ніби він назавжди відмовився овівати розпечену землю (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 104); З сходу дихнув вітрець і овіяв Остапа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 340); Ялтинський будинок Літфонду.. найбільше відповідає творчому спочинку.. Спокій овіває вас довкола. Творча, благотворна тиша (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 11); Замовк старий. Стояли люди, мов хмара давніх, вічних бід овіяла їх душу сумом (Іван Франко, XIII, 1954, 111).