ОВЕ́ЧИНА, и, жін., розм., рідко.
1. Овече м’ясо; баранина. Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, — нічого того не їдять (Словник Грінченка).
2. Овечий запах, дух. В кімнаті кожухи смачно запахли овечиною (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 60).