ОВЕЧА, ати, сер. Пестл. до вівця. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Нечуй-Левицький, III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Григорій Косинка, Новели, 1962, 64); * У порівняннях. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Олекса Стороженко, I, 1957, 375).
ОВЕЧА
Тлумачення слова