ОТИМ, спол., розм. Тому, через те. Отим мені і жаль стане Матері небоги, Що вона його так любить (Тарас Шевченко, II, 1953, 442); — Ну, у мене буде сьогодні мій добрий геній.. І я біжу, лечу, щоб.. по заслузі його стрінути. Отим-то я сяду на фіакра (Гнат Хоткевич, I, 1966, 41).
Отим бо й ба; Отим то й ба — в тім-то й справа. Та де та ярина взялась? У мене ще на жито орють. Отим то й ба, що живете Відколи, дядьку, а не чули (Тарас Шевченко, II, 1953, 408).
ОТИМ
Тлумачення слова