ОТУМА́НЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до отуманити. І нічого не розуміла [Маруся] і нічого не хотіла розуміти. Вдень ходила, мов уночі, вся отуманена, вся в радощах (Гнат Хоткевич, II, 1966, 124); Вона йшла додому з отуманеною головою. В думках усе переплуталося (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 217).
ОТУМАНЕНИЙ
Тлумачення слова