ОТРУТОПРИЙМА́Ч, а, чол. Пристрій, яким одержують від плазунів і комах отруту. Розлючена від удару струму бджола намагається вжалити електрод, і на поверхні отрутоприймача з’являється мікроскопічна краплина дорогоцінної отрути (Наука і життя, 10, 1968, 36).
ОТРУТОПРИЙМАЧ
Тлумачення слова