ОТРУЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТРУЇТИСЯ, уюся, уїшся, док.
1. Позбавляти себе життя, прийнявши отруту. Отрутами гадючими отруююсь дочасно (Павло Тичина, I, 1957, 284); Вона не витримала знущання і отруїлася, приславши мені хрестик і пасмо волосся на пам’ять (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 70); Недавно він повернувся з заслання, де втратив дружину — не стерпівши поневірянь, вона отруїлася (Микола Олійник, Леся, 1960, 157);
// Захворювати внаслідок шкідливої дії отрути. — Це ви, мабуть, хочете, щоб я наїлась оцих вареників, отруїлась ними та швидше вмерла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 209);
// Зазнавати дії отрути. Організм отруюється систематично, безперервно, протягом усього життя (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 196).
2. тільки недок. Пас. до отруювати.