ОТРУ́ЙНИК, а, чол. Той, хто отруїв або отруює кого-небудь. Герой Шекспіра не може обмежитись особистою помстою; щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (Радянське літературознавство, 3, 1964, 92).
ОТРУЙНИК
Тлумачення слова