ОТРУ́Я, ї, жін., діал. Отрута. Як безсильна дитина протягнув до неї руки. — Ходи! — Не можу, бо ти отруя! (Василь Стефаник, I, 1949, 106); * Образно. Йому здавалось.., що якась немилосердна рука з корінням виривав з його серця дорогі, чисті і світлі чуття, а в пороблені через те рани вливає гірку отрую ненависті та погорди до людей (Іван Франко, III, 1950, 382).
ОТРУЯ
Тлумачення слова